Казалось бы, наконец, религия будет тем островком духовности, где человек сможет приблизиться к Создателю, где не будет места предубеждениям, где будет истинная свобода духа. Но стоит признать, что современные «христианские» церкви больны всеми моральными болезнями этого мира. Почему же их постигла такая участь? «Не преклоняйтесь под чужое ярмо с неверными, ибо какое общение праведности с беззаконием? Что общего у света с тьмою? Какое согласие между Христом и Велиаром? Или какое соучастие верного с неверным?Какая совместность храма Божия с идолами?..» (2Кор.6:14-16).
Духовно сильная, свободная от плотских вожделений христианская Церковь первого столетия имела моральное право нести весть осуждения безбожникам и давать надежду спасения верующему человеку.
Однако, неуемная погоня деградировавшего духовенства за властью, роскошью и наслаждениями привела к тому, что оно тоже угодило в умело сооруженную дьяволом западню вавилонской религии. Опьяневшее от мистики древних вероучений и философий, «христианство» оказалось неспособными разрушить созданные им же религиозные стереотипы и поверить в «невозможное».
Ведь именно вера является доказательством «вещей… невидимых». Не отказавшись от материального мировоззрения, «духовные» лидеры не захотели и не смогли принять Его учение.
Вера, не принятая сердцем, оказалась отвлеченной иллюзией.
Учение Мессии было испоганено религией солнцепоклонников античного Рима, позаимствованной через Персию из древнего Египта. Символизм, выраженный подлинными божьими праздниками,которые включены в Библию, умышленно скрыт, так что рост познания и веры в единого истинного Бога невозможны. Это искажение началось с подмены основных библейских праздников праздниками поклонников Солнца. Они внедрили праздники Пасхи и Рождества.
Собственно, тогда и вспоминают о Христе - только два раза в год примитивными эмоциональными ритуалами и традициями. Современные церкви ведут людей обратно от Иисуса в трясину дремучих идолопоклоннических культов. «…Приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня; но тщетно чтут Меня, уча учениям,заповедям человеческим» (Матф.15:8,9).
Истина не является набором привлекательных риторических и логических ухищрений. Божья правда - не зашифрованные тайные письмена, она - простая и глубокая и ключом для ее познания является не высокий интеллект, а искреннее доверчивое сердце.
Христос не является собственностью какой-либо, даже самой мощной конфессии и его учение не является добавлением к трудам церковных богословов.
Никто, кроме Него, ни один «святой» или «святая» не сможет заплатить приемлемую цену за наше избавление и не может быть достойным нашего поклонения. Никакие страдания и жертвы человека и даже всего человечества не сравнятся по силе со страданиями и жертвой безгрешного
Иисуса, искупившего людей ценой собственной жизни. Он - Глава Церкви, Царь и Господь.
Альтернативы для мира, кроме Него, не существует.
«Говорит… Иисус: Я - путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу иначе, как чрез Меня» (Иоан.14:6).
Следовательно, псевдо-христианство без Христа похоже на холодильник, который замедляет разложение, но остановить этот процесс не способен…
Комментарий автора: из книги "Что дальше?.."
http://www.dobro-m.ucoz.com/chto_dalshe.pdf
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Школьные годы . - Николай Зимин Пусть даже если у жизни моей
Завтра останется несколько дней ,
В сердце и в памяти буду хранить
Годы , в которые мне пришлось жить .
Школьные годы – начало дорог .
Годы , где было так мало тревог .
Годы , в которые были с тобой
Молоды телом своим и душой .
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
